[Латинська назва] Zingiber Officinalis

[Специфікація] Гінгерол 5,0%

[Зовнішній вигляд] Світло-жовтий порошок

Використовувана частина рослини: корінь

[Розмір частинок] 80 меш

[Втрати при висиханні] ≤5,0%

[Важкий метал] ≤10 PPM

[Зберігання] Зберігайте в прохолодному та сухому місці, тримайте подалі від прямого світла та тепла.

[Термін придатності] 24 місяці

[Пакет] Упаковується в паперові барабани та два поліетиленові пакети всередині.

[Вага нетто] 25 кг/барабан

[Що таке імбир?]

Імбир - це рослина з облиственими стеблами і жовтувато-зеленими квітками. Пряність імбиру походить з коренів рослини. Батьківщиною імбиру є теплі частини Азії, такі як Китай, Японія та Індія, але зараз його вирощують у деяких частинах Південної Америки та Африки. Зараз його також вирощують на Близькому Сході для використання як ліки та з їжею.

[Як це працює?]

Імбир містить хімічні речовини, які можуть зменшити нудоту та запалення. Дослідники вважають, що хімічні речовини діють переважно на шлунок і кишечник, але вони також можуть працювати на мозок і нервову систему, щоб контролювати нудоту.

[Функція]

Імбир є однією з найкорисніших (і найсмачніших) спецій на планеті. Він багатий поживними речовинами та біологічно активними сполуками, які мають велику користь для вашого тіла та мозку. Ось 11 переваг імбиру для здоров’я, які підтверджені науковими дослідженнями.

1. Імбир містить гінгерол, речовину з потужними лікувальними властивостями
2. Імбир може лікувати багато форм нудоти, особливо ранкову нудоту
3. Імбир може зменшити біль у м’язах
4. Протизапальний ефект може допомогти при остеоартриті
5. Імбир може різко знизити рівень цукру в крові та покращити фактори ризику серцевих захворювань
6. Імбир може допомогти в лікуванні хронічного нетравлення
7. Імбирний порошок може значно зменшити менструальний біль
8. Імбир може знизити рівень холестерину
9. Імбир містить речовину, яка може допомогти запобігти раку
10. Імбир може покращити роботу мозку та захистити від хвороби Альцгеймера
11. Активний інгредієнт імбиру може допомогти боротися з інфекціями

Stevia rebaudiana широко відома як Madhu Tulsi. Його широко вирощують через солодке листя. Стевія та соняшник належать до сімейства айстрових. Солодка трава стевія стає основним джерелом природного підсолоджувача як альтернативи цукру. Він швидко замінює такі хімічні підсолоджувачі, як Splenda, Saccharine і Aspartame. Рослина походить із тропічних і субтропічних регіонів Північної та Південної Америки. Існує близько 240 видів роду Stevia. Його широко вирощують у Бразилії, Колумбії, Парагваї та Венесуелі. У Венесуелі він використовується більше 1500 років. Листя стевії в 20-25 разів солодше звичайного цукру. Екстракт стевії Rebaudioside-A приблизно в 300-400 разів солодший за звичайний цукор. Солодкість стевії також відчувалася довго.
Хороший ринок для стевії розвивається як усередині країни, так і за кордоном. Це промінь надії для хворого на діабет. Оскільки це натуральне джерело підсолоджувача. Він також використовується для лікування ожиріння та високого рівня цукру в крові. Підвищення рівня цукру після вживання стевії як підсолоджувача як замінника звичайного цукру не спостерігається. Заміна та пересадка
У наступні роки деякі рослини загинуть через різні причини, ці проміжки слід негайно заповнити добре розвиненими саджанцями. Залежно від типу ґрунту та способу управління продуктивність знизиться через 5 років, і це слід замінити новою плантацією.
Пенджаб, Хар'яна, Мадх'я Пардеш, Таміл Наду...

Що таке БІОПОЛІМЕР? Що означає БІОПОЛІМЕР? БІОПОЛІМЕР значення – БІОПОЛІМЕР вимова – БІОПОЛІМЕР визначення – БІОПОЛІМЕР пояснення – Як вимовляється БІОПОЛІМЕР?

Джерело: стаття Wikipedia.org, адаптована за ліцензією https://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/.

Біополімери — полімери, які утворюються живими організмами; іншими словами, це полімерні біомолекули. Оскільки вони є полімерами, біополімери містять мономерні одиниці, які ковалентно зв’язані з утворенням більших структур. Існує три основні класи біополімерів, класифікованих відповідно до використовуваних мономерних одиниць і структури утвореного біополімеру: полінуклеотиди (РНК і ДНК), які є довгими полімерами, що складаються з 13 або більше нуклеотидних мономерів; поліпептиди, які є короткими полімерами амінокислот; і полісахариди, які часто являють собою лінійно зв'язані полімерні вуглеводні структури.

Целюлоза - найпоширеніша органічна сполука і біополімер на Землі. Близько 33 відсотків усієї рослинної речовини становить целюлоза. Вміст целюлози в бавовні — 90 відсотків, у деревині — 50 відсотків.

Основну відмінність між біополімерами та синтетичними полімерами можна знайти в їх структурі. Усі полімери складаються з повторюваних одиниць, які називаються мономерами. Біополімери часто мають чітко визначену структуру, хоча це не є визначальною характеристикою (приклад: лігноцелюлоза): точний хімічний склад і послідовність, у якій розташовані ці одиниці, у випадку білків називають первинною структурою. Багато біополімерів спонтанно згортаються в характерні компактні форми (див. також «згортання білків», а також вторинну структуру та третинну структуру), які визначають їхні біологічні функції та складним чином залежать від їхніх первинних структур. Структурна біологія - це вивчення структурних властивостей біополімерів. Навпаки, більшість синтетичних полімерів мають набагато простіші та більш випадкові (або стохастичні) структури. Цей факт призводить до розподілу молекулярної маси, якого немає в біополімерах. Насправді, оскільки їх синтез контролюється процесом, спрямованим на матрицю, у більшості систем in vivo, усі біополімери певного типу (скажімо, один певний білок) однакові: усі вони містять подібні послідовності та кількість мономерів і, отже, усі мають однакова маса. Це явище називається монодисперсністю на відміну від полідисперсності, яка зустрічається в синтетичних полімерах. В результаті біополімери мають індекс полідисперсності 1.

Конвенція для поліпептиду полягає в тому, щоб перераховувати його складові амінокислотні залишки так, як вони проходять від аміно-кінця до кінця карбонової кислоти. Амінокислотні залишки завжди з’єднані пептидними зв’язками. Білок, хоча в розмовній мові використовується для позначення будь-якого поліпептиду, відноситься до більших або повністю функціональних форм і може складатися з кількох поліпептидних ланцюгів, а також з окремих ланцюгів. Білки також можна модифікувати для включення непептидних компонентів, таких як сахаридні ланцюги та ліпіди.

Конвенція для послідовності нуклеїнової кислоти полягає в тому, щоб перерахувати нуклеотиди, які відбуваються від 5'-кінця до 3'-кінця полімерного ланцюга, де 5' і 3' відносяться до нумерації вуглеців навколо рибозного кільця, які беруть участь у формуванні фосфатно-діефірні зв'язки ланцюга. Така послідовність називається первинною структурою біополімеру.

Біополімери на основі цукру часто складні з точки зору конвенції. Полімери цукру можуть бути лінійними або розгалуженими і, як правило, з’єднані глікозидними зв’язками. Точне розміщення зв’язку може змінюватися, і орієнтація зв’язуючих функціональних груп також є важливою, що призводить до β- та β-глікозидних зв’язків з нумерацією, що визначає розташування зв’язуючих атомів вуглецю в кільці. Крім того, багато сахаридних одиниць можуть зазнавати різних хімічних модифікацій, таких як амінування, і навіть можуть утворювати частини інших молекул, таких як глікопротеїни.